ТРАГЕДІЯ В УКРАЇНІ – це дослідження імпотенції Заходу. Не в останню чергу Данія.

 Генрік Квортруп, головний редактор

ТРАГЕДІЯ В УКРАЇНІ – це дослідження імпотенції Заходу. Не в останню чергу Данія.

З одного боку, є – цілком справедливо – жах перед проступками Володимира Путіна, і тон наростає з кожним днем.

З ІНШОГО БОКУ, надто прозоро, як егоїстичні міркування лежать відразу під усіма проголошеннями: для всього на світі це не повинно зашкодити, тобто для НАС.

НА РЕАЛЬНІСТІ вправа здебільшого стосується прикида.

Саме так, як політики хочуть виглядати рішучими і небезпечними.

Але не помиляйтеся. Вони зовсім не небезпечні. Зовсім ні.

Путін щипає себе за руку. Він може напоїти себе усвідомленням того, що ми на Заході найближчі до себе. Ми любимо погрожувати, надувати себе – поки з цим просто не пов’язана ціна.


З МЕТТЕ ФРЕДЕРІКСЕН на чолі датські міністри схиляють голови в соцмережах, їх серйозно оточують синьо-жовті прапори та чіпкі заяви про «стояти з Україною».

Блискуче! Якби тільки це було правильно — стояти пліч-о-пліч.

Тоді українці, можливо, зможуть це пережити саме так.

УКРАЇНЦІ, навпаки, БАЧАЮТЬ, як їхня країна насильницько анексована, очевидці танків пролітають по житлових кварталах, і вони бачать, що їхній президент у серйозній небезпеці бути ліквідованим росіянами.

Можливо, тисячі українців, які втікають, особливо вражені пафосними, але справді безглуздими заявами данських міністрів?

Henrik Kvortrup, holovnyy redaktor
TRAHEDIYA V UKRAYINI – tse doslidzhennya impotentsiyi Zakhodu. Ne v ostannyu cherhu Daniya.

Z odnoho boku, ye – tsilkom spravedlyvo – zhakh pered prostupkamy Volodymyra Putina, i ton narostaye z kozhnym dnem.

Z INSHOHO BOKU, nadto prozoro, yak ehoyistychni mirkuvannya lezhatʹ vidrazu pid usima proholoshennyamy: dlya vsʹoho na sviti tse ne povynno zashkodyty, tobto dlya NAS.

NA REALʹNISTI vprava zdebilʹshoho stosuyetʹsya prykyda.

Same tak, yak polityky khochutʹ vyhlyadaty rishuchymy i nebezpechnymy.

Ale ne pomylyaytesya. Vony zovsim ne nebezpechni. Zovsim ni.

Putin shchypaye sebe za ruku. Vin mozhe napoyity sebe usvidomlennyam toho, shcho my na Zakhodi nayblyzhchi do sebe. My lyubymo pohrozhuvaty, naduvaty sebe – poky z tsym prosto ne povʺyazana tsina.


Z METTE FREDERIKSEN na choli dat·sʹki ministry skhylyayutʹ holovy v sotsmerezhakh, yikh seryozno otochuyutʹ synʹo-zhovti prapory ta chipki zayavy pro «stoyaty z Ukrayinoyu».

Blyskuche! Yakby tilʹky tse bulo pravylʹno — stoyaty plich-o-plich.

Todi ukrayintsi, mozhlyvo, zmozhutʹ tse perezhyty same tak.

UKRAYINTSI, navpaky, BACHAYUTʹ, yak yikhnya krayina nasylʹnytsʹko aneksovana, ochevydtsi tankiv prolitayutʹ po zhytlovykh kvartalakh, i vony bachatʹ, shcho yikhniy prezydent u seryozniy nebezpetsi buty likvidovanym rosiyanamy.

Mozhlyvo, tysyachi ukrayintsiv, yaki vtikayutʹ, osoblyvo vrazheni pafosnymy, ale spravdi bez·hluzdymy zayavamy dansʹkykh ministriv?